Сучасні інноваційні технології у позашкільній освіті  

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ (ЗАНЯТЬ) ЗА ПЕДАГОГІЧНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

1. Інформаційно-комунікаційні технології - урок-лекція, урок-семінар, урок-твір, урок-конференція, уроки-творчі звіти, урок-консиліум, урок-залік, урок-експромт-екзамен, уроки-взаємонавчання, урок-інформації, інтегрований урок.
2. Ігрові технології:
- змагання (KBK, турнір, аукціон, вікторина, конкурс, інтелектуальний хокей, "Щасливий випадок");
- ділові, рольові ігри (Імпровізація, імітація, "Суд", захист дисертації, "Слідство ведуть знавці", "Поле чудес", ерудит, ланцюжок, бізнес-гра);
- драматизація (драматична гра, пантоміма, драматична розповідь, ляльковий театр).
3. Дослідницькі технології (Діалог, усний журнал, роздуми, диспути, прес-конференції, репортаж, урок-протиріччя, урок-парадокс, пошук, розвідка, лабораторні дослідження, заочна подорож, експедиція, наукові дослідження, коло ідей)
4. Інтерактивні технології:
- кооперативне навчання (Робота в парах, змінювані трійки, 2-4 разом, карусель, малі групи, акваріум);
- колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, "Навчаючи - вчуся", мозаїка, вирішення проблем, дерево рішень);
- ситуативне моделювання (імітаційні ігри, "Суд", громадські слухання, рольова гра);
- опрацювання дискусійних питань (метод прес, займи позицію, зміни позицію, дискусія, дебати, ток-шоу, оцінювальна дискусія).
5. Психотренінг (тренінг уваги, уяви, пам'яті, "Пізнай себе", "Пізнай свої здібності", "Твоя воля", "Твій характер", "Сам себе виховую", сугестопедагогічний урок).

Безумовно, не можна абсолютно розділити численні типи нестандартних занять по ізольованим групам, бо, як правило, на уроках  (гурткових заняттях) використовується "декілька педагогічних технологій навчання».
Недарма деякі уроки (гурткові заняття) називають інтегрованими (інтеграційними) не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а й за поєднанням різних педагогічних технологій навчання.

ПАСИВНА, АКТИВНА, ІНТЕРАКТИВНА МОДЕЛІ НАВЧАННЯ

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.

          (КОМП'ЮТЕРНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЦИХ МОДЕЛЕЙ додається)

1. Пасивна модель навчання.
    За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника, журналу, газети тощо. За такої моделі використовуються методи (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

  Позитивні та негативні сторони  моделі:

Позитивні  Негативні
1.1 Можна подати великий
за обсягом матеріал за короткий час.
2.  Одночасно сприймають
матеріал усі слухачі.
3.  Витрачається мало часу
на розповідь або пояснення. 1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем.
2. Не виконують ніяких завдань.
3.  Керівнику гуртків важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу.
4.   Відсутній   контроль   за знаннями.
5. Як правило, невисокий
відсоток засвоєння знань.

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати "Монолог".

2. Активна модель навчання.
    У цьому випадку керівник гуртків і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання педагога, розповідає. Керівник гуртків зокрема має змогу співпрацювати з кожним учнем. За такої моделі використовують активні  методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо.
                                   
Позитивні і негативні сторони цієї моделі:

Позитивні Негативні
1.  Високий рівень інформації (проблемний метод).
2.  Велика кількість учнів, які     одночасно можуть сприймати інформацію.
3.  Відсоток засвоєння матеріалу досить високий.
4.  Майстерність  педагога відіграє велику роль в організації такого навчання.
5.  Керівник гуртків може проконтролювати    надані    учням знання. 1.  Учні спілкуються тільки з педагогом.
2.  Як правило, на занятті така модель використовується тільки для опитування.
3.     Учень     перебуває    у постійній напрузі - „спитає - не спитає".
4.  Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Навчання за такою моделлю - активне. Таку модель можна назвати "Діалог".

3. Інтерактивна модель навчання.
     Схема цієї моделі відображає постійне спілкування  педагога з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати та ін.

Позитивні та негативні сторони моделі:

Позитивні Негативні
1.    Розширюються   пізнавальні   можливості   учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел).
2.    Як   правило,   високий рівень засвоєння знань.
3.    Учитель без зусиль може проконтролювати    рівень засвоєння знань учнів.
4.    Керівник гуртків має змогу розкритись   як   організатор, консультант.
5.    Партнерство між керівником гуртків і учнями та в учнівському колективі. 1.    На вивчення певної інформації потрібен значний час.
2.    Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.
3.    У педагога відсутній досвід такого виду організації навчання.
4.    Відсутні методичні розробки занять гуртків різних напрямів.
 
  Навчання за такою моделлю - активне, нетрадиційне.  Подану модель можна назвати "Полілог".

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що остання модель досить ефективна.

Отож, у позашкільному закладі найбільш доцільними для використання є інтерактивна модель навчання (головна умова – постійна активна взаємодія дітей) та технологія „Створення ситуації успіху” (орієнтування педагогом дитини на успіх).
Ці педагогічні технології передбачають використання цілого ряду методів і прийомів, більшість з яких є інтерактивними.

Інтерактивне навчання стає все популярнішим, і більшість педагогів намагаються впроваджувати інтерактивні технології.
Мотивом для їх впровадження є те, що сьогодні учні повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї, і вже на основі цього вміти знайти потрібну інформацію, застосовувати її в конкретних умовах, формулювати і відстоювати власну думку.

Впровадження цих технологій потребує значної кількості часу і починати слід із поступового їх застосування, адже педагогові і дітям слід звикнути до таких видів роботи.
Спочатку можна використовувати прості технології, окремі вправи: робота в парах, малих групах, мозковий штурм.  І коли у педагога  з'явиться досвід, то такі технології проходитимуть набагато простіше, а підготовка не потребуватиме багато часу.
Використання інтерактивних технологій дає змогу дійсно реалізувати принципи особистісно-орієнтованого  навчання.
Отож, Інтерактивні технології – це є різновид активних методів навчання, яке відбувається шляхом взаємодії  всіх учасників  навчального процесу.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

•              прочитати вголос ситуацію;

•              обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

•              дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5 хвилин група займає свої місця, а клас обговорює:

•              чи погоджуєтесь ви з думкою групи;

•              чи була ця думка достатньо аргументована, доведена;

•              який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.

Після цього місце в “Акваріумі” займає інша група та обговорює наступну ситуацію. Усі групи по черзі мають побувати в “Акваріумі”, і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом. 

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Оскільки в науковій літературі відсутня класифікація інтерактивних технологій навчання , створена умовна робоча класифікація за формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології.

(КОМП''ЮТЕРНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ Класифікації інтерактивного навчання)

Вони розподіляються на чотири групи залежно від мети та форми організації навчальної діяльності:
- Інтерактивні технології кооперативного навчання;
- Інтерактивні технології колективно-групового навчання;
- Технології ситуативного моделювання;
- Технології опрацювання дискусійних питань.

1. Кооперативна, або групова навчальна діяльність – це форма організації навчання в малих групах учнів. В цьому випадку вчитель керує роботою кожного учня через конкретне завдання  кожній групі.
Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Ця форма роботи дає для учнів  можливості співпрацювати з ровесниками, сприяє досягненню кращих результатів засвоєння знань та вмінь.
Варіанти кооперативного навчання
  - Робота в парах;
  - Два-чотири-всі разом;
  - Карусель;
  - Робота в малих групах;
  - Синтез думок;
  - Спільний проект;
  - Пошук інформації;
  - Коло ідей;
  - Акваріум.

2. Колективно-групове навчання  - ці технології передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього гуртка (класу).
Мета: привернення уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі.  При цій технології вчитель повинен заохочувати всіх до рівної участі.
Варіанти колективно-групового навчання
  - Мікрофон;
  - Незакінчені речення;
  - Мозковий штурм;
  - Навчаючи – вчуся;
  - Ажурна пилка;
  - Аналіз ситуацій;
  - Вирішення проблем;
  - Дерево рішень;
  - Слово за словом;
  - Ланцюжок;
  - Вірю – не вірю;
  - Коло ідей і т.д.

3. Технологія ситуативного моделювання  - це технологія  в ході якої
навчальний процес відбувається за допомогою включення учня в гру.
Завдання педагога при використанні такої технології :
-  підпорядкувати гру визначеній дидактичні меті;
-  надихати і сприяти розвитку творчої уяви дитини;
-  надати можливість дитині висловлювати свої думки.
  
При цій технології вчитель виступає, як індикатор, а учні самі вибирають власну роль, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання.
Варіанти технології ситуативного моделювання:
  - Імітаційні ігри;
  - Спрощене судове слухання;
  - Розігрування ситуації за ролями (рольова гра, драматизація, інсценізація).

4. Технологія опрацювання дискусійних питань
  Сьогодні сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.  Вони вчать глибоко розуміти проблему, займати самостійну позицію, критично мислити, зважати на думку інших та розуміти інших, формувати власний погляд на світ.
Варіанти технології  опрацювання дискусійних питань:
  - Метод «Прес»;
  - Займи позицію;
  - Зміни позицію;
  - Неперервна школа думок;
  - Дискусія;
  - Оцінювальна дискусія;
  - Дебати;
  - Кореспондент і т.д.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка особистості до життя, громадської активності.
Сьогоднішні уроки, заняття гурткової роботи повинні захоплювати учнів , пробуджувати в них інтерес, навчати самостійному мисленню та діям.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних занять.  Педагогами-новаторами  вироблено  5 етапів структури нестандартних занять…

Інтерактивні технології колективного навчання

1.            Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

2.            Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

3.            Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

4.            2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

5.            Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

6.            Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.  Робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці. Після того. як вчитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи .

7. Коло ідей.  Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

•              вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

•              після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;

•              групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;

•              під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

•              коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

8. Акваріум. Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.  Після того як учитель об'єднав вас у дві-чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворює своє маленьке коло.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання

1. Обговорення проблем у загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

2. Мікрофон. Різновидом загально групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

3. Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення впальних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

4. Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

5. Навчаючи – учусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

6. Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”). Дана технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

7. Аналіз ситуації. На уроках природознавства зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

8. Вирішення проблем. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

9. Дерево рішень. Як варіант технології вирішення проблем можна  використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення  емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий.

1. Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

2. Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов’язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

3. Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов’язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

4. Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “програвання сценки”). Мета рольової гри – визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід.

Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

1. Метод ПРЕС. Метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

2. Займи позицію. Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення.

3. Зміни позицію. Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

4. Неперервна шкала думок (Нескінчений ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

5. Дискусія. Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

6. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

7. Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.